Сьогодні Україна та український народ в різних куточках світу переживають надзвичайно складний, важливий період в багатовіковій історії нашої держави. Саме зараз ми маємо унікальну можливість справедливо відновити втрачену могутність і велич Київської Русі, вийти з-під загарбницьких лап Російської Федерації, відстояти свою незалежність та сувернітет, стати по-справжньому державою з демократичними цінностями, верховенством права, міцно закріпитися та вести свою зовнішньополітичну діяльність на рівних правах з низкою інших провідних європейських та світових держав.
Настав час для того, щоб українці усвідомили та змінили свою думку щодо того, що Україна – може і варта бути сильним, економічно розвиненим та рівним партнером для Європейського Союзу та світових держав. Кожен громадянин щодня доводить це боронячи кордони рідної землі та відстоюючи демократичні цінності та переконання європейських держав.
Кривава та безжалісна війна, розв’язана тоталітарною Росією, мала на меті роз’єднати українське суспільство, проте сталося не так як гадалося. Такого єднання, підтримки та мотивації стати вільними, такої жаги до перемоги українці не мали давно.
Ми живемо в дуже цікавий час, в епоху відродження могутньої європейської держави.
Безсумнівно, кожен українець переконаний в перемозі України. Багато хто заспокоївшись, усвідомив поточний стан справ, почав думати про майбутнє в новій Україні.
Тому вже зараз варто задуматись та ґрунтовно підійти до проекту плану післявоєнної відбудови України в правовому, політичному, освітньому, оборонному, інформаційному та ментальному просторі.
Але як же нам відбудувати, створити, убезпечити цю нову Україну, якщо наша Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська області мають 1084 кілометровий кордон з Білоруссю, в якій зараз панує проросійський режим нелегітимного президента Лукашенка і в будь-який час звідти можна чекати наступу; а Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Запорізька області та наш Крим мають 2295 кілометровий кордон суходолом та морем з країною агресором, яка ще від 1991 року, розпаду СРСР, планувала загарбати українські території.
Вражаючі цифри, правда? Майже три з половиною тисячі кілометрів потенційної небезпеки і загрози життю цивільних. Як людям жити за 1, 5, 15, 20 км до кордону з такими державами-сусідами? Потрібно створити сучасну систему оборони, так би мовити «Змієві вали» ХХІ сторіччя, тому що не може бути уявної лінії кордону з такими сусідами, нам потрібна буферна зона.
Пропоную розглянути такий варіант. Кілометрів 10-15 від кордону з РФ та Республікою Білорусь по всій його протяжності мають бути побудовані захисні споруди, в ідеалі хотілося б щось на кшталт Китайської стіни.
На самому кордоні пропоную збудувати стіну з колючим дротом по її периметру, через певну відстань мають бути вежі або вишки з онлайн датчиками руху зі сторони агресора; далі мінована територія; вглиб від кордону – вириті рови та густо насаджені ліси; знову вишки спостереження, надчутливі датчики, які реагують, відправляючи прикордонникам повідомлення, на будь-яке велике скупчення людей з тієї сторони; мають бути виставлені системи протиповітряної оборони; зруйновані автомобільні та залізничні дороги сполучення.
Також вважаю вкрай важливим подбати про безпеку прикордонних сіл та містечок, тобто забезпечити їх оснащеними бомбосховищами, а не звичайними підвалами, транспортом та планом дій у разі евакуації.
Сьогодні з різних мас-медіа часто лунає твердження про те, що Україна стає «другим Ізраїлем», тому надважливо подбати про захист громадян у великих містах від прильотів ракет та скидання бомб. Маю на увазі бомбосховища, ні не підвали, не підземні автомобільні парковки, а саме спеціалізовані бомбосховища. Раніше в цьому не було потреби, адже було важко уявити, що люди, які застали свідків Другої світової, шанували пам’ять полеглих у боротьбі з нацизмом, стануть проповідниками рашизму і підуть вбивати «своїх братів».
Необхідно провести ремонт, якщо це можливо, або побудувати нові, якісні, безпечні, оснащені усім необхідним бомбосховища.
Післявоєнний план відбудови України має торкнутися і освітянської галузі. Проведення в школах та університетах реальних занять, тренінгів надання домедичної допомоги. Таким чином, наше підростаюче покоління в разі якоїсь біди чи надзвичайної ситуації буде почувати себе більш упевнено, менше піддаватиметься паніці та найголовніше зможе врятувати комусь життя.
Мене, як студентку, турбує питання того, що не кожен навчальний заклад України будь-то садочок, школа, коледж чи університет має безпечне бомбосховище. У наших реаліях це незамінна, надважлива та вкрай потрібна річ для збереження життя дітей.
Як уродженку прикордонного району Сумщини, мене надзвичайно турбує програма уряду щодо механізмів безпеки, превентивних заходів щодо повторних нападів зі сторони Російської Федерації. Багато політтехнологів, військових експертів та психологів вважають, що Росія не зупиниться навіть при її капітуляції. Росіяни будуть жити з жагою помсти, накопичуватимуть зброю задля того, щоб помститися українцям, адже в їхній свідомості тридцять років карбувалася думка російської пропаганди про те, що Росія – це спадкоємиця Російської імперії, наддержава, а вони – надраса. З цього випливає ще один важливий поствоєнний процес як проведення глобальної психологічної роботи фахівців з усього світу з громадянами Російської Федерації за прикладом проведення такої процедури в Німеччині після повалення нацистського режиму Гітлера.
Якби багатьом українцям не хотілося назавжди розірвати відносини з росіянами, проте це не можливо, адже історично склалося так, що багато наших співвітчизників мають родичів у Росії. Тому вважаю за потрібне змінити, зробити більш жорсткими правила в’їзду громадян Російської Федерації до України.
«Україна» – слово, яке за останні півроку облетіло весь світ, яке на вустах у кожного. Україну – знають, шалено підтримують та співчувають.
Ви звертали увагу на паспорти громадян Польщі, Чехії, Франції, Білорусі? Там пишеться «РЕСПУБЛІКА Польща», «РЕСПУБЛІКА Чехія», «РЕСПУБЛІКА Франція», та ба навіть «РЕСПУБЛІКА Білорусь». А на українському є? Чому ми не маємо напису «РЕСПУБЛІКА Україна»?
Справа в тому, що після виходу України зі складу Радянського Союзу низка країн визнали її незалежність та сувернітет, проте було забуто чи можливо і спеціально замовчано питання про визначення та визнання України як республіки.
Чому це так важливо для нас? Присвоєння Україні назви «Республіка Україна» – це офіційне міжнародне визнання України як рівної серед рівних. І зараз це надважливо зробити, здавалося б звичайна формальність, але наскільки вона важлива для ведення дипломатичної та політичної діяльності.
Багато століть Лівий і Правий береги Дніпра російська влада намагалася роз’єднати. Вона постійно провокували конфлікти, ділила нас на Західну і Східну Україну. Прикро говорити про це, але навіть за часів незалежності в кулуарах влади знаходились проросійські індивіди-політики, які вкидали в суспільство все нові і нові фейки. Мета – підняття власного рейтингу для виборів, якщо споглянути глибше то це – цілеспрямована політика Російської Федерації у розгойдуванні українського суспільства, і дуже прикро спостерігати за тим, що багато людей просто «з’їдали» це все, а проукраїнські політики нічого з цим не робили, лише підкидали масла у вогонь.
Ніхто з політиків не думав про те, що вони роблять для народу країни, для них важливо – задовольнити лише власні інтереси, тобто отримати грошову винагороду від проросійського керівництва або росіян напряму, розхитування українського суспільства і підготовки живильного ґрунту для війни.
Саме зараз настав час кожному усвідомити, що не існує такого поняття як Західна Україна, Східна Україна є захід України, схід, південь та північ.
Дуже прикро спостерігати за тим, як під час війни наші можновладці турбуються лише про власні рейтинги та статки, а не про збереження державності, роблять вкиди в інформаційний простір, полонячи його часто спаплюженою, неправдивою інформацією. Такими діями вони підіймають паніку у суспільстві, створюють конфлікт між Заходом і Сходом України.
На мою думку, надзвичайно важливою є тотальна заборона створення та існування проросійських партій. Абсурдно мати в парламенті партії, які спонсоруються країною агресором. Так, Верховна Рада України прийняла постанову про заборону їх діяльності, але по факту, що сталося? Всім нам відома проросійська партія Віктора Медведчука «Опозиційна платформа – За життя» оголосила про припинення своєї діяльності, але тут же «перевзулася», тобто представники ОПЗЖ створили нову партію. Змінилася лише назва, обличчя ті самі.
Де гарантія, що ці люди, які роками виконували накази Кремля, знову не почнуть діяти в його інтересах? Вважаю, за потрібне додатково до заборони проросійських партій(а їх у нас багато), провести детальні розслідування діяльності кожного її члена будь то представник з ВРУ чи сільради прикордонного села з подальшим притягненням до відповідальності та забороною політичної діяльності. Жорстоко? Можливо, але інакше бути не може, якщо стоїть питання збереження держави. Ви бачили, щоб в Росії діяли проукраїнські партії? Здається, це риторичне питання.
Взагалі, я вважаю, що парламентська система України потребує кардинальних змін: це пропорційне до кількості населення України коригування кількості народних депутатів, ведення засідань і найголовніше зміна самої партійної системи.
В Україні діє атомізована партійна система. Ви коли-небудь рахували скільки ми маємо партій? Безліч, адже кожен «не байдужий», маючи відповідні документи та бажання, може створити власну політичну силу зі своєю ідеологію.
Закрадається думка, що так і має бути, адже Україна – демократична держава: свобода слова, дій, волевиявлення. Проте, на тлі подій, які відбуваються, варто задуматись, чи є це безпечним, потрібним та ефективним для держави Україна.
Пояснюю, наприклад, у нас діє 400 партій і кожного року створюють нові і нові. Кожна партія має свій статут, програму, свою, підкреслюю, свою політичну ідеологію.
Політична ідеологія для нормальної демократичної держави – система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Ви уявіть собі, а у нас їх 400, і всі вони різні, і в кінцевому результаті виходить як у байці Крилова «Лебідь, рак та щука»: всі тягнуть того воза стараються, проте безрезультатно, віз залишається нерухомим… Саме тому вважаю, що прийшов час до реформування парламентської системи.
Мені подобається парламентська двопартійна система, прикладом якої є Америка з демократичною та радикальною партіями чи Великої Британії з консерваторами та лібералами. Дві партії – правляча та опозиція, та одна національна ідея – процвітання їхньої країни.
Американці й британці, які йдуть на вибори чітко усвідомлюють, що саме ця партія має таку політику, ця – інакшу, але що та, що інша працюватиме на благо країни.
В Україні, будемо чесними, йдучи на вибори ми обираємо серед мільйона претендентів, не маючи впевненості в тому, що у фінальному турі партії не об’єднають свої голоси.
Також однією із головних складових існування держави, єдиного, об’єднаного навколо неї суспільства є створення та проголошення національної ідеї. Прикро усвідомлювати, що до ранку 24 лютого ми її не мали, ніхто навіть не вважав за потрібне говорити про це, бо вважали неважливим.
Національна ідея – це мета існування держави, пояснення її головних принципів та причини чому і для чого вона існує.
Наразі наша національна ідея – це повернення загарбаних територій, відновлення територіальної цілісності, перемога у війні та відбудова України.
Якою буде вона, коли завершиться цей історичний етап? Над цим варто задуматись уже зараз. Це може бути і реальна імплементація демократичних і правових цінностей, і членство в ЄС, НАТО, або ж створення власного політичного, військового союзу, становлення України як рівної серед рівних країни, створення міцної економіки, потужної армії та передового аграрного сектору. Нам потрібно знати сильні і слабкі сторони держави і вміло управляти ними.
Сподіваюсь, що запропоновані мною варіанти та шляхи відбудови України після війни в правовому, політичному, освітньому, оборонному, інформаційному та ментальному просторі зможуть докорінно змінити та покращити загальний стан справ у державі, убезпечити та зберегти її від майбутніх зазіхань Російської Федерації на нашу землю, незалежність, майбутнє.
