Для будь-якої відбудови повинна бути правова основа: закон, договір, контракт. Тому про який би із напрямів відбудови України не йшла мова, без ґрунтової законодавчої бази жоден із проєктів втілити в життя неможливо. Попри те, для мене, як для студента-правника, нехтувати власною спеціалізацією у, здавалося, такій економічній темі було якнайменше злочином. Власне тому моє есе присвячене особистим аналітичними рефлексіям щодо керунку, видозміни і подальшого розвитку українського законодавства.
Щоб окреслити чіткі напрями вдосконалення нашої держави у правовому контексті варто все ж звернутись до певних економічно-політичних цілей, закріплених у Преамбулі Конституції України. “Піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України” говорить ні про що інше як про безпосередню інтеграцію українського законодавства у європейське; своєрідну правову глобалізацію. І перші кроки цього процесу є запущеними. З набуттям статусу кандидата в члени ЄС наша держава отримала чіткі вимоги, які потребують швидких і ефективних дій саме в законодавчому плані. Тому відбудова України з єднанням у майбутню спільну європейську економіку напряму залежить від виконання Україною поставлених вимог, що вкотре наголошує важливість діяти оперативно і якісно. Зараз ми повинні очікувати на відкладені законотворчі процеси, серед яких: запуск олігархічного закону, призначення керівника САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура), приведення аудіовізуального законодавства з європейським, реформа судової влади, боротьба з корупцією та відмиванням коштів. Звісно представники влади не дають однозначних відповідей щодо швидкості реалізації вищенаведених вимог, але бачимо чіткий посил щодо активної роботи в цьому напрямку, адже нещодавно Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук оголосив конкурс на заміщення вакантної посади радника з питань приведення національного законодавства до acquis communautaire (правова система Європейського союзу). Окрім того, варто розуміти, що цей процес триватиме в діапазоні декількох років. За словами генеральної директорки Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Наталії Фостюк, Україна зможе стати членом ЄС до 2029 року.
Наступними кроками, які можуть втілюватися як і опісля, так і паралельно з кроками щодо набуття членства ЄС, є модернізація і оновлення чинних законів і кодексів, прийнятих ще Верховною Радою УРСР. Ці нормативно-правові акти є ніщо інше як чужа ідеологічна спадщина, сотворена в умовах антидемократичних обмежувальних вказівок диктаторського керівництва. Тому в найближчому часі можемо спостерігати за прийняттям нового Житлового, Цивільно-процесуального, Водного і оновленого Кримінального кодексів взамін прийнятим у середині минулого століття кодексам зрадянізованої України. Відбудова українського законодавства шляхом ліквідації припорошених залишків есересерівської правової діяльності стане не лише вимогою часу, а й необхідністю, що дозволить реалізувати споконвічне прагнення нашого народу до єднання з європейською сім’єю і закрити історично-геополітичні розбіжності, що виникли ще за часів козацької держави.
Підсумовуючи, хочу сказати головне: зміни нашого суспільства – невідворотні. Сформований Революцією Гідності вектор євроінтеграційного розвитку, передбачає те, що ми будемо бачити наступні кілька років кардинальні зміни українського законодавства навколо ціннісних, ментальних та буттєвих засад цивілізованого світу.
